ПОЧАЇВСЬКА ЛАВРА

lavra 2009




ПОЧАЇВ - ТИМЧАСОВО ОКУПОВАНА СВЯТИНЯ

"Дорогою до Свято-Успенської Почаївської лаври – головної мети нашої поїздки – ми дивилися документальний фільм про поховання Патріарха Володимира. Можливо, це сцени побоїща біля Софії налаштували мене агресивно. Не тільки я, всі ми були трохи напружені: святиня, до якої наближалися, належала московському патріархату. Ми відчували себе непроханими. Коли автобус зупинився, наш священик, отець Сергій Ткачук, сказав нам: “Не забувайте, зараз ми в першу чергу прочани. Інакше нас можуть не зрозуміти”.
Після затишних, спокійних Зарваниці і Підкаменя в Почаєві було важко. Величезні натовпи прочан, схожих на туристів, розкладки з псевдокультовими дрібничками впритул одна до одної, російська мова (на Західній Україні!), велика, як для церкви, кількість охорони і драконівські порядки. Особисто мене охоронець спробував не пустити всередину Успенського собору – через брюки камуфляжного кольору, які стирчали з-під довгої спідниці. Взятої з собою, зрозуміло, тільки заради московських попів. В наших і греко-католицьких церквах цього давно вже не вимагають.
Основні святині Почаївської лаври – це відбиток стопи Пресвятої Богородиці, накритий спеціальним ковчегом, її чудотворна ікона, а також мощі преподобних Іова (Желєза) і Амфілохія (Головатюка). Перший з цих святих був ігуменом монастиря в кінці XVI – початку XVII ст. і уславився зціленнями. Другий жив у минулому столітті, зазнав гонінь від радянської влади, навіть сидів у психлікарні. Він таємно служив акафісти і лікував хворих. Кажуть, зцілив десятки тисяч людей. До печерки з мощами святих стояла така величезна черга, що ми навіть не намагалися туди потрапити.
З відбитком стопи пов’язана історія заснування Почаївського монастиря. У першій половині XIII століття київські ченці тікали на захід від орд хана Батия. Деякі з них оселилися на Почаївській горі, що в семидесяти кілометрах від сучасного Тернополя. І ось у 1240 році до них явилася Діва Марія. Відтоді на горі забило цілюще джерело, до якого й досі з’їжджаються хворі, і лишився відбиток правої стопи Богородиці.
Чудотворна ікона з’явилася значно пізніше. Її в кінці XVI століття привіз із Константинополя грецький митрополит Неофіт. На Волині він зупинився відпочити у православної шляхтянки Ганни Гойської і на знак подяки за гостинність подарував їй ікону. У 1597 році сталося диво – від цієї ікони прозрів брат Ганни Пилип, який народився сліпим.
Всі ці святині зберігаються в Успенському соборі, який збудував граф Микола Потоцький у 1711 році. Тут теж не обійшлося без дивної історії. Одного разу граф був на полюванні неподалік він Почаївської гори. Раптом його коні чогось злякалися і понесли. Візок графа перекинувся. Розлючений Потоцький вихопив пістолет і тричі вистрелив у візника. Той устиг повернутися у бік монастиря і помолитися Богородиці. І тричі пістолет дав осічку! Потоцький був уражений. Він покаявся перед образом Почаївської Богородиці і почав піклуватися про монастир.
Стіни Успенського собору прикрашені картинами, на яких зображені події і дива, що відбувалися у лаврі. Ось сцена прозріння Пилипа Гойського. Ось хлопчик-прочанин упав у колодязь, але виліз, ухопившись за невідомо ким кинуту мотузку. Ось над лаврою явилася сама Богородиця у сонмі янголів, щоб захистити її від п’ятдесятитисячного війська султана Магомета IV. Це, якщо вірити легенді, відбулося у 1675 році. До речі, персонажі більшості картин убрані в український національний одяг.
В іконну лавку буквально ломився натовп людей. У всіх мали відходити автобуси, а продавець був один. Мені пощастило пропхатися до віконця, і я отримала безкоштовно чималенький стосик “Почаївських листків” – літератури, як на мене, дешевої і розрахованої на таких християн, якими їх колись представляла комуністична пропаганда – людей темних, малоосвічених, заляканих небесними карами.
На автобусі ми швидко під’їхали до Почаївського Свято-Духівського монастиря-скита. Там нам не дозволили фотографувати, щоб ми купляли дорогі друковані листівки. В цьому монастирі зберігаються вериги (великий, важкий залізний хрест на товстому ланцюгу) преподобного Микити Стовпника. Отець Сергій по черзі надівав його на шию кожному з нас. Він пояснив, що якби хтось із нас був біснуватий, біс не витримав би доторку цього хреста і проявив себе. Біснуватих, дякувати Богові, не виявилося".


Создан 14 фев 2009



  Комментарии       
Всего 1, последний 2 года назад
money-games 25 сен 2015 ответить
:)))))))))))))))))
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником
SEO sprint - Всё для максимальной раскрутки!