ПОЧАЇВСЬКА ЛАВРА

ФУНДАТОРИ ПОЧАЇВСЬКОІ ЛАВРИ!

ПОЧАЇВСЬКА ЛАВРА



Фундатори Почаївської лаври



Ганна Єрофіївна Гойська (Козинська).

Волинська поміщиця Ганна Єрофіївна Гойська була знатного роду чоловік Богдан Васильович Гойский земськоий суддя власник маєтку „Почаїв", дід Гринько Мжачич Козинський у 1494 році обіймав посаду Луцького хорунжого, а батько Тихно Гринькович був державцею Овручським. Коли обитель стала приходити в запустіння, дідичка, принесла в Почаїв 1597 р. зі свого власного Орлинського монастиря чудотворну ікону Богоматері. Трапилось це після того, як перед іконою прозрів сліпонароджений брат Гойської Пилипа Козинского, глибоко вражена цим чудом, рішила, що така велика святиня не повинна бути в звичайному людському мешканні; Гойська постановила передати святий образ побожним ченцям Почаївського манастиря. До свого перенесення ікона близько 30 років зберігалася в будинку поміщиці і була отримана нею від Грецького митрополита Неофіта в дарунок за зроблену йому гостинність та щедрий дар на патріярхію.
Гойська записала в кременецькі земські книги свої великі пожертвування на будівництво Почаївської церкви та одноповерхових келій для ченців.

"Фундушевий запис" на старопольскій мові 14 листопада 1597 року:

"Я, Ганна Тихонівна Ерофеєва-Гойська, усвідомлюю і повідомляю цим моїм листом усякому, кому потрібно про тім чи відати що читається чути, людям нинішнім і потім майбутнім, що, маючи постійно перед очима моїми свій Християнський обов'язок, по якій - якщо всяк людина зобов'язана відплачувати належне своєму ближньому, тим більше він зобов'язаний, по крайній можливості своїй, відплачувати належне Богу, Творцю своєму, до честі і множення святої Його слави, - а по здоровому і рішучому міркуванні, не будучи ні від кого до того спонукувана, не змушено, але по добрій моїй волі, єдино для множення слави Божої, роблю наступне розпорядження щодо тієї моєї маєтности, при селі Ночаєві, де віддавна існує кам'яна церква на честь Успенія Пречистої Богородиці: те, щоб при тій церкві було постійне славослів'я Боже, я зважилася побудувати і заснувати при ній монастир для проживання в ньому восьми ченців, людей добрих, набожного життя, не іншого сповідання, як тільки грецького, підлеглих Східної Церкви, і двох дячків. Точно також і ігумену, що буде поставлений у ньому для керування, слід бути "завжди віри християнської, послушенства Східної церкви і св’ятого закону нашого грецького". Він повинний бути вірний високому доброчесному життю, випробуваний морально, тихий, скромний, шанобливий, тверезий, не корисливий. Братією він повинний керувати з любов'ю і лагідністю. Якби між ігуменом і братією відбулися які-небудь незгоди і суперечки, то справа їх повинна розглянута єпископом, "який би не іншого закону, тільки грецького Східної Церкви був".
Василь Гойський, православний шляхтич, просив короля, щоб король наказав кремянецькому старості Я. Монтовтовичу не посилати свого намісника до маєтку Гойського — Почаєва на день Успіння Богородиці, не брати там ярмарочних данин і не чинити суда над людьми під ту пору, як це все було раніше, коли Почаїв належав до Кремянецького замку. Сигизмунд І, названою вище грамотою з дня 20 травня 1527 р., цю просьбу Гойського уважив, наказавши старості „до Почаєва намісника свого не висилати, ярмарочних доходів і людей судити не веліти, і в ніщо не вступоватися, і дати йому (Гойському) в том покой конечно". Грамота Сигизмунда І писана в тоді шній старо-українській („руській") мові; заслуговує примітки, що самий день Успіння Богородиці названо в грамоті днем „Матки Божої Первої", тобто „Першої Пречистої", як в українській народній мові вже тоді, виходить, називано було свято Успіння Пресвятої Богородиці.

Польські королі Сигізмунд І і Сигізмунд II у своїх грамотах від 20 травня 1527 року і 23 вересня 1557 року забороняють Кременецьким старостам у св’ято Успенія Пресвятої Богородиці висилати своїх намісників у Почаеїв для ярмаркових зборів. У дні Успенія бували ярмарки, стало бути, у Почаїв у ці дні наїжджало безліч прочан, і схоже, що справи на цих ярмарках йшли настільки успішно, що королівські заборони мали силу тільки на папері. Опісля 200 років польський король ще раз підтверджує право, що звільняє Почаїв від наїзду Кременецького старости від Успенського ярмарку.

Сім'я Домашевських в 1649 р. були Фундатори будівництва Свято-Троїцької церкви з двома прибудовами в честь Пресвятої Богородиці та великомученика Федора.

Микола Потоцький.

Соборний храм Успения Божої Матері, головна прикраса Лаври, побудований протягом 11 років, відомим добродійником обителі греко-католиком графом Миколою Потоцким у 1780 році. Архітектор храму Готфрід Гофман, 1775 р. був визваний із Львова дугий архітектор Ксаверій Кульчицький, котрий береться за будівництвопримщень для навчання послушників, аптеи, бібліотеки, покоїв, галереїкотра веде в боов церквута стіни для укріпленя храмукотра веде до пініжя храму. Впроєкувнні бере участь архітектор з Петербурга Плієвський запрошений М.Потоцьким. Метал закупляється в Австрії, камяні плити з Застінських гір Галичини. Після аварії 1781 р. М.Потоцький запрошує ще шість кваліфікованих архітекторів. Храм будується на місці Свято-Троїцької церкви Домашевських. 1774 р. М.Потоцький закінчує будівництво першого храму церква великомучениці Варварина південному схилі гори (1864 р. знову освячена і називається Пещерною). 1822 р. відбулось освячення собору екзархом уніатської метрполі Іаеовом-Адамом Окелло-Матусевичем. Висота сбору 56 м. Згодом у ньому були споруджені два бокові вівтарі: один у 1842 році в ім'я святого Миколи Чудотворця та інший у 1859 році на честь святого Олександра Невського. крім Успенського собору й інших церков Микола Потоцкий організував будівництво також і двоповерхового будинку братерського корпусу, у якому й але цей день живуть насельники монастиря. Як і всі будівлі, початі по його почині, воно відрізняється розмахом, простором і добротною міцністю.
Однак з ім'ям Потоцкого зв'язано ще одна подія, що була, якщо не найважливішим у духовному змісті, то, принаймні, самим яскравим і святковим епізодом в історії Лаври - коронування золотими вінцями чудотворної Почаївської ікони. 1773 р. папа Клімент XIV дає дозвілі благословіння на коронацію Чудотворної іконию. Дві корони з чистого зрблені в Римі стараннями М. Потоцького і освячені папою. Корнація проходила цілий тиждень в присутності 100 000 прихожан. Було збудовано 5 триумфальних арокв коній був оркестр з барабанами, трубами бкули розтавлені пушки мортири , гріла велика кількістфанарів. Під час коронації усе горіло стріляло, блищало світилось, салютовало.

Микола Потоцький помер 1777 р. і похований в соборіпо греко-католицькому бряду. Перед самою сетю був пострижений в монахи.

Срібна рака та балдахін з білого італійського мармуру споруджено в 1842 р. за кошти графині Ганни Олексіївни Орлової-Чесменської.

1859 році імператор Олександр Миколайович у пам'ять відвідування Почаєва пожертвував Успенському храму іконостас;


Создан 13 июн 2005



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником
SEO sprint - Всё для максимальной раскрутки!